Вітаю вас друзі у нашій традиційній рубриці » Цей день в історії спорту»
Саме у цей день 29 листопада 1899 року було засновано іспанський футбольний клуб «Барселона»
29 листопада 1899 року засновано один з найвідоміших клубів світу — «Барселона». Батьком «Барси» став, не іспанець, а швейцарський спортсмен Ганс Ґампер.
Звичайне оголошення в місцевій газеті зібрало перший склад команди. Назвали англійською мовою — Футбол клаб «Барселона», кольори форми — синьо-гранатові. Роки диктатури Франко були одними з найважчих для клубу і самої Каталонії. Їх мова заборонили, тому єдине місце, де населення не боялося розмовляти каталонською мовою стали зборів членів футбольного клубу. Прапор теж заборонили, але як помітиш за стотисячної армією фанатів на стадіоні Камп Ноу. Всі ці роки саме Барса берегла етнічну ідентичність каталонців. Звідси і девіз — «Більше, ніж клуб».
ФК «Барселона» стала першим клубом, де немає одного власника, адже з самого початку він фінансується за рахунок членських внесків. Сьогодні власників клубної картки «Барси», так званих сосіос, налічується понад сто п’ятдесят тисяч. У них є пріоритетне право покупки квитків та ще й 20-відсоткова знижка. Сосіос і хворіють, вони ж і управляють. Шляхом таємного голосування обирають президента і в будь-який момент можуть відправити його у відставку. У синьо-гранатових кольорах свого часу грали Дієго Марадона, Гвардіола і Роналдо. Але найбільше «Барса» пишається вихованцями власної школи. Це Піке, Хаві, Іньєста, Пуйоль і, звичайно, Мессі, який прийшов в команду у віці 13 років. «Барселона» — єдиний клуб в Європі, який бере участь у всіх розіграшах Ліги Чемпіонів, починаючи з 1955 року, тобто з моменту заснування турніру.
1913 — У Парижі представниками 9 держав утворено Міжнародну федерацію фехтування.
1904 — Ектор Кастро (1904 — 15.9.1960), уругвайський футболіст, нападник, олімпійський чемпіон 1928 року, чемпіон світу 1930 року. Був прозваний Одноруким, так як в 13 років електропилкою йому відхопити кисть правої руки. Інших подібних прикладів в ігрових видах спорту на такому рівні не було.
1925 — Ернст Хаппель — (1925 — 14.11.1992), австрійський футбольний тренер.
Як гравець п’ять разів ставав чемпіоном Австрії, входив до складу національної збірної, брав участь в Олімпіаді 1948 року народження, став бронзовим призером чемпіонату світу 1954 року. Визнаний найкращим захисником в історії австрійського футболу. Великий гравець став і великим тренером.
Керовані ним клуби перемагали в чемпіонатах Австрії, Голландії, Бельгії, ФРН, двічі вигравали Кубок чемпіонів ( «Фейєноорд» в 1970 і «Гамбург» в 1983). У 1978 році збірна Голландії під його керівництвом стала другою на чемпіонаті світу. Його ім’ям названо головний стадіон австрійської столиці — колишній «Пратер», на батьківщині його визнали і кращим тренером, а в 2004 році в його честь була випущена поштова марка. Єдиний, хто помилився з його датою народження, — офіційний сайт УЄФА, який назвав 1926 рік.
1926 — Тофік Бахрамов — (1926 — 23.3.1993), футбольний арбітр, суддя міжнародної ФІФА) категорії.
Спортивні судді залишаються в історії не своєю бездоганною роботою, а помилками і спірними рішеннями. Так і один з найвідоміших радянських арбітрів прославився під час чемпіонату світу 1966 року в Англії, коли його думка як судді на лінії виявилося вирішальним під час фінального матчу між збірними Англії та ФРН. У додатковий час (основне завершилося з рахунком 2: 2) після удару англійця Джеффрі Херст в поперечину м’яч вдарився об землю і вилетів в поле. Головний суддя матчу швейцарець Роберт Дінст звернувся за допомогою до Бахрамову, який, не вагаючись, зафіксував гол. Англійці вийшли вперед, на останній хвилині Херст забив ще гол, і англійці єдиний раз у своїй історії стали чемпіонами світу, але суперечки навколо третього гола не вщухають досі. У Німеччині фанати проклинають Бахрамова, а англійці, які приїжджають в Баку, покладають на його могилу квіти.
1929 — Ксавер УНЗІНН — (1929 — 4.1.2012), німецький хокейний тренер. Найвищим досягненням його особистої спортивної кар’єри була срібна медаль чемпіонату світу 1953, тренерської — бронза збірної ФРН на Олімпійських іграх 1976 року.
1931 — Юрій Миколайович ВОЙНОВ — (1931 — 22.4.2003), футболіст, півзахисник київського «Динамо» і збірної СРСР, чемпіон СРСР 1960, володар Кубка Европи 1960 року, заслужений майстер спорту.
1937 — Алі Алієв — (1937 — 7.1.1995), борець вільного стилю. Чи не знав собі рівних в 60-і роки минулого століття, п’ять разів ставав чемпіоном світу, але на Олімпійських іграх жодного разу не став навіть призером. Заслужений майстер спорту захистив кандидатську дисертацію з медицини, виховав багатьох майстрів боротьби, помноживши спортивну славу Дагестану, став заслуженим тренером СРСР. Щорічно в Махачкалі проходять борцівські турніри його пам’яті.
1938 — Володимир Семенович Голованов — (1938 — 2.8.2003), штангіст, заслужений майстер спорту, олімпійський чемпіон 1964 року в напівважкій вазі.
1941 — Лотар Еммеріх — (1941 — 13.8.2003), німецький футболіст, нападник дортмундської «Боруссії» і збірної ФРН, віце-чемпіон світу 1966 року.
1948 — Олег Васильович Долматов, футболіст, капітан московського «Динамо», з яким він ставав чемпіоном країни і володарем Кубка СРСР. У складі збірної СРСР став віце-чемпіоном Європи 1972 року. Після завершення кар’єри на тренерській роботі.
1956 — Віталій Романенко з Лубен став олімпійським чемпіоном зі стрільби у вправі «олень, що біжить». У Мельбурні, на стрілецькому стадіоні «Мейнстадіум», наш земляк установив олімпійський рекорд, вибивши у серії пострілів 441 очко. Романенко є одним із найтитулованіших в історії стрільби снайперів. Він — 10-разовий чемпіон світу, рекордсмен світу, багаторазовий чемпіон Європи, СРСР, України. Індивідуальна колекція його нагород є однією з найбагатших за часи радянської епохи. Ставши тренером, Романенко готував найкращих снайперів світу у стрільбі по рухомих цілях — чемпіонів Олімпійських ігор, світу та Європи.